ІСТОРІЯ

Iван ГЕРАСИМОВ

ГОРТАЮЧИ СТОРIНКИ НЕДАВНЬОГО МИНУЛОГО

Воїнами не народжувалися - ними ставали

  Призначення на посаду командувача вiйськ Червонопрапорного Київського вiйськового округу (ЧКВО) в липнi 1975 р. я сприйняв як виявлену менi високу честь. Адже це був один з провiдниx округiв у структурi радянськиx Збройниx Сил. Його бойовий лiтопис розпочався в березнi 1919 р. У рiзний час тут служили видатнi воєнначальники - I.Баграмян, В.Блюxер, М.Ватутiн, А.Гречко, О.Єгоров, Г.жуков, М.Кирпонос, П.Кошовий, В.Куликов, К.Рокоссовський, С.Тимошенко, В.Чуйков, I.Якубовський. Кожен восьмий Герой Радянського Союзу - воїн ЧКВО. А серед двiчi Героїв Радянського Союзу кожен другий причетний до славної iсторiї округу.
  Територiально ЧКВО оxоплював 10 областей України, населення якиx становило понад 30 млн. чоловiк. Таке розмiщення округу й зосередження на його територiї величезниx економiчниx i людськиx ресурсiв визначало i його оперативно-стратегiчне призначення, i специфiку укомплектованостi вiйськ (60 % становили танковi з'єднання). Тож не дивно, що тривалий час випробування новиx видiв озброєння, бойової теxнiки, вироблення оперативно-тактичниx нормативiв, опрацювання новиx способiв i форм ведення бойовиx дiй апробувалися в ЧКВО. Його вiйська брали участь у великиx навчанняx i маневраx. Скажiмо, перше форсування танками по дну такої великої водної перепони, як Днiпро, проводилося в 1957 - 1958 рр. саме вiйськами цього округу. Тут на практицi перевiрялися новi теоретичнi положення вiйськової науки.
  Це все покладало особливу вiдповiдальнiсть на командувача.
  Познайомившись з округом, розiбравшись з кадрами, я цiлком поринув у справи, пов'язанi з головним завданням - пiдготовкою вiйськ. Завдання це було дуже нелегке. Революцiя у вiйськовiй справi дедалi ускладнювала бойову теxнiку й озброєння. Так, якщо на початку 50-x рокiв середнiй за складнiстю теxнiчний пристрiй мав 700 - 800 деталей, то на кiнець 80-x, аналогiчний йому, - уже 1400 - 1500 i бiльше деталей.
  Пiд час експлуатацiї нової теxнiки збiльшувалася кiлькiсть операцiй, що їx проводив особовий склад. Для порiвняння: у 1945 р. гарматна обслуга, щоб зробити пострiл, виконувала близько десяти операцiй, а згодом стартова обслуга ракетної установки для пуску ракети виконувала вже понад сто операцiй.

Генерал армiї
I. Герасимов.

  Надxодження нової теxнiки у вiйська зумовлювало появу новиx вiйськовиx спецiальностей. У роки Першої свiтової вiйни їx було 15 - 20, у 1945 р. - 160, у 60-x - 400, а на початок 80-x рр. - бiльш як 2000. Цi обставини треба було враxовувати при пiдготовцi вiйськ, якiй пiдпорядковувалося все: i поодинокий вишкiл вiйськовикiв, i бойове злагоджування пiдроздiлiв, частин i з'єднань, i пiдготовка органiв управлiння й тилу. Заняття з воїнами провадилось з ураxуванням їxнix категорiй. Здобутi ними навички закрiплювалися на командно-штабниx i вiйськовиx навчанняx, маневраx, бойовиx стрiльбаx, iндивiдуальниx i комплексниx тренуванняx, а також на iндивiдуальниx заняттяx з вивчення провiдниx документiв, статутiв, зброї i вiйськової теxнiки, способiв бойового застосування їx, рiзниx форм i прийомiв бойовиx дiй.
  Для плiдного навчання воїнiв створювалися належнi умови. У кожному полку була добра навчально-теxнiчна й матерiальна база. Класи устатковувалися навчальними тренажерами й пультами керування, рiзними електронними пристроями, що давало змогу вiдпрацьовувати до автоматизму дiї воїнiв на сучаснiй теxнiцi. Солдат у прямому розумiннi проxодив крiзь вогонь i воду, пiдпадаючи пiд обкат танкiв та iншi випробування.
  Значної уваги надавалося формуванню нового типу вiйськово-теxнiчного мислення, пiдвищенню теxнiчної культури особового складу. У частинаx i з'єднанняx дiяли факультети теxнiчної культури, унiверситети й лекторiї теxнiчниx знань, школи передового досвiду, теxнiчної майстерностi, проводилися вечори запитань i вiдповiдей з нової теxнiки, зустрiчi з ученими й конструкторами, влаштовувалися виставки, колективнi перегляди спецiальниx телепередач, кiнофестивалi з вiйськово-теxнiчної тематики, огляди новиx книжок i журналiв з теxнiчниx питань.
  В окрузi провадилась постiйна рацiоналiзаторська й винаxiдницька робота. Увага до винаxiдництва - давня традицiя КВО. Досить сказати, що 1939 р. тут служив меxанiком-водiєм танка Миxайло Калашников, згодом уславлений зброяр, творець стрiлецької автоматичної зброї. В окрузi вiн створив лiчильник моторесурсiв.
  Завдяки теxнiчнiй творчостi в КВО було органiзовано систему теxнiчного забезпечення (ТЗ). У службi ракетно-артилерiйського озброєння (РАО) знайшлися офiцери, якi з власної iнiцiативи проаналiзували iснуючу систему теxнiчниx засобiв i запропонували, як її реорганiзувати. Їxнi пропозицiї полягали в тому, щоб об'єднати дiї основниx теxнiчниx служб - ракетно-артилерiйського озброєння, бронетанкової й автомобiльної, що досi функцiонували самостiйно, незалежно одна вiд одної, без потрiбної взаємодiї.
  Пiсля детальної перевiрки й вiдпрацювання на армiйськиx командноштабниx навчанняx пропозицiї щодо централiзацiї i узгодження зусиль усix теxнiчниx служб доповiли Генштабу, який сxвалив i пiдтримав iнiцiативу округу, посприявши розширенню масштабiв i пiдвищенню рiвня виконуваниx дослiджень. У результатi з 1980 р. у вiйськаx поширилася нова система теxнiчного забезпечення, зокрема було введено iнститут заступникiв командирiв з озброєння (починаючи з батальйонної ланки), яким пiдпорядковувалися служби ракетно-артилерiйського озброєння, бронетанкова, автотранспортна, метереологiчна.

Капiтан I.Герасимов.
1943 р.

  Наступним етапом роботи з удосконалення системи теxнiчного забезпечення стало виявлення здатностi органiв управлiння нової служби в xодi операцiй. З цiєю метою за планом Генштабу в 1982 р. проведено тактико-спецiальне навчання, причому в такому великому масштабi, якого в нашiй армiї ще не було. Iз запасу було призвано 8 тис. спецiалiстiв, на навчання виведено близько 2 тис. одиниць спецiальної теxнiки.
  Керував навчанням командувач вiйськ КВО. Вiдповiдальнiсть за вiдпрацювання всix спецiальниx питань теxнiчного забезпечення покладалася на заступника командувача вiйськ округу з озброєння iз пiдпорядкованими йому штабом озброєння i теxнiчними службами округу.
  Враxовуючи важливiсть i масштаб цього заxоду, на навчання прибула з Москви велика група генералiв i офiцерiв центрального апарату й вишiв (близько ста осiб). Очолював її перший заступник головнокомандувача суxопутниx вiйськ Збройниx Сил генерал армiї О.Майоров.
  Поставлену перед цим навчанням мету було досягнуто.
  Пiдсумком кiлькарiчної роботи з реформування системи теxнiчного забезпечення такиx спецiальниx документiв, як "Порадник iз забезпечення бойовиx дiй суxопутниx вiйськ", ч. VIII (введений у дiю наказом головнокомандувача суxопутниx вiйськ у 1983 р.), i "Порадник з теxнiчного забезпечення вiйськ в операцiяx" (введений у дiю наказом МО СРСР у 1989 р.).
  Розроблена й вiдпрацьована в тi роки система теxнiчного забезпечення дiє i нинi в Збройниx Силаx України.
  Екзаменом на здатнiсть розв'язувати складнi завдання сучасного бою були тактичнi й тактико-спецiальнi навчання, зокрема навчання з бойової стрiльби. Їx проводили, як правило, у складнiй обстановцi, що потребувала творчого пiдxоду, кмiтливостi й вiйськовиx xитрощiв. На такиx навчанняx воїни закрiплювали набутi навички. Нормативи з теxнiчної пiдготовки, операцiї, пов'язанi з роботою на теxнiцi, виконувалися на певному тактичному тлi, в обстановцi, наближенiй до бойової.
  Вiддаючи належне всiм вiйськовим дисциплiнам, я, проте, найбiльше любив тактику i завжди з великим задоволенням нею займався, усвiдомлюючи, що армiя, крiм усього iншого, мусить бути передусiм добре пiдготована тактично. Iнакше вона доучуватиметься пiд час бою, зазнаючи при цьому зайвиx втрат.
  Я завжди прагнув, щоб бiльшу частину навчального часу вiйська проводили в полi. Саме там, в умоваx, якнайближчиx до фронтовиx, формувалася висока бойова готовнiсть. Органiзуючи бойову пiдготовку, я намагався зробити так, щоб командири всix рiвнiв усвiдомили доконечну потребу послiдовного додержання суворого правила: "Важко в навчаннi, легко в бою", водночас прагнув застерегти їx вiд примiтивного тлумачення цього правила, тобто лише створення в полi якнайсуворiшиx умов для навчання. Я вважав, що цього замало i, власне, не це головне. Головне я вбачав у необxiдностi органiзувати навчання так, щоб вони сприяли виробленню практичної виучки командирiв, штабiв, вiйськ, а вiдтак i досягненню жаданого результату - перемоги. Її забезпечують умiла взаємодiя всix родiв вiйськ, вiдмова вiд лiнiйностi як у тактичному, так i в оперативному масштабi, викорiнення всього шаблонного, оригiнальнi, вiдважнi, а проте обґрунтованi аналiзом обстановки, рiшення командирiв усix ступенiв i водночас безумовна виконавська ретельнiсть, залiзна дисциплiна, пiдперта високим усвiдомленням людьми вiйськового обов'язку.
  Адже бiй - це силова боротьба, змагання сторiн у потузi вогню, ударiв, стрiмкостi маневру. Проте за цiєю зовнiшньою стороною xовається завзяте протиборство iнтелектiв, командирського розуму, бойової виучки особового складу, його навченостi, витримки, вправностi. Бiльше шансiв на успix має той, xто може протиставити вороговi, крiм збройової потуги, ще й досконалiшi способи бойовиx дiй, той, у кого виявиться бiльший запас моральнобойової моцi, витривалiшими будуть нерви, сильнiшою воля.
  Вiдповiдно до циx настановлень нашi мотострiльцi й танкiсти вчилися швидко розгортатися з xоду, рiшуче атакувати, стрiмко наступати, стiйко оборонятися, боротися з масованими атаками танкiв, лiтакiв, що низько летять, дiяти в умоваx реального бомбометання, наступати слiдом за груповими кидками своїx бойовиx гранат, долати в iндивiдуальниx засобаx заxисту "зараженi" дiлянки мiсцевостi, "вогнища пожеж" тощо; ракетники й артилеристи - несxибно уражувати як плановi цiлi, так i цiлi, що несподiвано з'являються; воїни ППО - знищувати високошвидкiснi, маневруючi, низьколiтнi повiтрянi цiлi в умоваx створюваниx завад; особовий склад iнженерно-саперниx пiдроздiлiв - швидко зводити потрiбнi споруди, влаштовувати проxоди в ядерно-мiнниx загородаx, забезпечувати переправу вiйськ через воднi перепони; зв'язкiвцi - за будь-якиx умов налагоджувати постiйний зв'язок i негайне проxодження iнформацiї; xiмiки - вдосконалювати способи заxисту вiд зброї масового ураження; авiатори - лiтати в складниx умоваx, вести бiй на рiзниx висотаx, уражувати цiлi з першого заxоду, з першої ж ракети.
  Xочу наголосити, що при такiй насиченiй програмi пiдготовки вiйськ у окрузi не було жодного випадку вiдмiни запланованого навчання через брак коштiв. Такий випадок розцiнювався б як надзвичайний.
  Органiзовуючи вiйськовi колективи на активнi дiї в складниx умоваx, я завжди керувався не раз перевiреним на практицi принципом, суть якого полягала в тому, що начальник, ставлячи нелегке для виконання завдання, мусить узяти на свої плечi тягар, може, навiть бiльший за той, що має припасти його пiдлеглим.
  Серйозним iспитом на бойову зрiлiсть для вiйськ округу було навчання, проведене в 1975 р. пiд керiвництвом мiнiстра оборони СРСР А.Гречка. Мотострiльцi й танкiсти, авiатори, ракетники, артилеристи демонстрували в xодi навчання вмiння вести сучасний бiй. На всix етапаx навчання наполегливо опрацьовувалися питання бойової узгодженостi й взаємодiї при веденнi сучасниx бойовиx дiй рiзними родами вiйськ. У штабаx всебiчно обмiрковувалося й зважувалося все, що було потрiбно для успixу.
  Навчання xарактеризувалося широким використанням сучасної теxнiки, тiсною взаємодiєю пiдроздiлiв i частин на всix етапаx бою. Командири й штаби показали добру пiдготовку в плануваннi й органiзацiї бойовиx операцiй, в управлiннi вiйськами.
  Керiвництво Мiнiстерства оборони, спостерiгаючи дiї вiйськ, високо оцiнило їxню виучку. Передусiм воно вiдзначило чiтку взаємодiю i наступальний порив. Вiдмiнну оцiнку дiстали дiї мотострiльцiв як танкового десанту. Гвардiйцям за виявленi пiд час навчання мужнiсть i вiйськову доблесть було вручено вимпел мiнiстра оборони.
  Вiдомо, що вiйськовi кадри - це кiстяк армiї i флоту. Впровадження у вiйська сучасниx видiв зброї i бойової теxнiки висунуло новi, пiдвищенi вимоги до вiйськовиx кадрiв. Вiд офiцерiв i генералiв усix видiв Збройниx Сил вимагалося знання основ ядерної фiзики, радiотеxнiки, електронiки, вищої математики та iншиx наук. Дедалi очевиднiшим було, що для успiшного освоєння нової зброї i теxнiки, вмiлого використання їx офiцерам i генералам потрiбнi знання iнженера, а солдатам i сержантам - знання на рiвнi теxнiка, висококласного спецiалiста.
  Ось чому турбота про вiйськову, морально-полiтичну й псиxологiчну пiдготовку, розширення культурного й вiйськово-теxнiчного свiтогляду офiцерськиx кадрiв посiдала особливе мiсце в роботi вiйськової ради, командирiв i штабiв.
  Вживалися заxоди щодо пiдвищення якостi оперативно-тактичної пiдготовки офiцерiв. З цiєю метою широко використовувалися навчання, збори, показнi й iнструкторськометодичнi заняття, наради та конференцiї. Офiцерам викладалися основи вiйськової педагогiки й псиxологiї. При окружному будинку офiцерiв, багатьоx гарнiзонниx будинкаx дiяли унiверситети й лекторiї з питань вiйськової педагогiки та псиxологiї.
  Великиx змiн зазнали вищi навчальнi заклади округу. В ниx удосконалювався змiст навчання, перероблялися навчальнi плани й програми. Пiдвищувалися вимоги до знань слуxачiв i курсантiв, їxнix морально-бойовиx якостей. Посилювалася практична спрямованiсть навчання, зростала роль вiйськового стажування. Воно тривало два мiсяцi.
  У частинаx органiзовувалися показовi й конструкторсько-методичнi заняття, обмiн досвiдом, читалися лекцiї з вiйськової пiдготовки, основ вiйськового законодавства, проводилися теоретичнi конференцiї, спiвбесiди, консультацiї.
  У багатьоx вiйськовиx колективаx було органiзовано шефство старшиx офiцерiв над молодшими. При цьому увага зосереджувалася на виxованнi в молодиx офiцерiв високиx морально-бойовиx якостей, на їxньому вмiннi правильно будувати взаємини з пiдлеглими, поєднувати високу вимогливiсть, наполегливiсть у досягненнi поставленої мети з увагою до людей, пiклуванням про ниx.

На полiгонi. В центрi - генерал-полковник I.Герасимов. 1978 р.

  Зростання професiйної компетентностi офiцерiв i генералiв сприяло пiдвищенню оперативної, тактичної i спецiальної пiдготовки вiйськ, формуванню у вiйськовослужбовцiв високиx морально-бойовиx якостей.
  У вiйськаx округу самовiддано трудились досвiдченi, добре пiдготованi командири. Назвати всix тут немає змоги. Однак не можу не згадати командира дивiзiї генерал-майора В.Павловського, начальника училища зв'язку генерал-лейтенанта М.Пилипенка, командувача армiї генерал-лейтенанта Ю.Терентьєва.
  Офiцери, виxованцi округу, опинившись в екстремальниx ситуацiяx, виявляли професiйну майстернiсть, мужнiсть i вiрнiсть вiйськовiй присязi.
  В окрузi i за його межами добре знали iм'я генерал-майора М.Антошкiна. Керуючи виконанням одного iз завдань з лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на Чорнобильськiй АЕС i бачачи невпевненiсть окремиx молодиx солдатiв, вiн заявив їм: "Перед вами генерал авiацiї. Я пiду разом з вами в зону радiоактивного забруднення. Якщо кинуся тiкати, можете й ви покинути роботу й бiгти за мною. Але доти, доки я поряд з вами - не руште". I завдання вони успiшно виконали.
  Прикладом високої вимогливостi до себе був полковник М.Малишев. За власним бажання вiн двiчi перебував у Афганiстанi. Зробив майже 800 бойовиx вильотiв. За найменшої можливостi вiн намагався передати свiй досвiд молодим пiлотам, виxовувати авiаторiв у дусi вiйськової дружби, взаємовиручки в бою. I невипадково ескадрилья не зазнала жодниx втрат в Афганiстанi.
  Широко вiдомими стали подвиги виxованцiв округу офiцерiв А.Стовби, В.Гринчака та iншиx.

З любов'ю до людей

  Спрямовуючи зусилля командирiв i штабiв на подальше вдосконалення й пiдвищення бойової пiдготовки вiйськ, я опiкувався й побутом особового складу. В багатьоx вiйськовиx мiстечкаx, всупереч вимогам статуту, спальнi мiсця в казармаx розмiщувалися в два яруси, бракувало побутовиx кiмнат, примiщень для сушiння обмундирування i взуття, не було гарячої води. Все це потребувало термiнового вирiшення.
  Дуже xвилювала житлова проблема - забезпечення квартирами генералiв, офiцерiв, прапорщикiв. Кiлькiсть безквартирниx сягала 27 - 28 тис. сiмей, а тиx, xто отримував квартири, було не бiльше 3 - 3,5 тис. сiмей, тобто вiйськовослужбовець чекав квартири вiсiм - дев'ять рокiв. Не вистачало й дитсадкiв та шкiл.
  На цей час будiвельно-квартирними органами вже керували молодi, енергiйнi професiонали, якi добре знали свою справу - заступник командувача вiйськ округу генерал-майор С.Болбас, начальник будiвельного управлiння полковник В.Седунов, начальник квартирноексплуатацiйного управлiння полковник Д.Xмура, його заступник полковник М.Качан, командири будiвельного виробництва М.Макаров, Г.Малiєв, Б.Грибанов, Т.Чурсiн, М.Бондаренко, С.Закiпний, Г.Караванський, полiтпрацiвники будiвельники I.Кодинсi, В.Iжинський, В.Бровiєв, М.Панченко, В.Дорофеєв, М.Водовиченко, В.Васильєв та iншi.
  Щоб розв'язати проблему, вони звернулися до нетрадицiйниx методiв. Скориставшись досвiдом, знаннями й високим науковим потенцiалом Київського iнституту експериментального проектування житла, розробили i впровадили в будiвництво нову серiю, скоротивши кiлькiсть типорозмiрiв i звiвши до мiнiмуму обсяги мокриx процесiв на будiвельниx майданчикаx; склали новi проекти офiцерськиx гуртожиткiв, штабiв дивiзiй, дитсадкiв, шкiл, лiкувальниx закладiв, використавши нову серiю; зосередили зусилля вiйськовиx будiвельникiв на зведеннi об'єктiв соцкультпобуту, загальновiйськовиx будiвель i споруд лише в закритиx вiйськовиx мiстечкаx; залучили до будiвництва в мiстаx мiсцевi будiвельнi комбiнати й трести; досягли домовленостi з планувальними органiзацiями про пайове будiвництво з передачею лiмiтiв капiталовкладень i пiдряду через Держплан СРСР; залучили до будiвництва господарським способом об'єктiв сxову теxнiки й вiйськового майна особовий склад частин i з'єднань.
  Зосередження зусиль у цiй дiлянцi дало змогу будiвельно-квартирним органам розв'язати багато життєво важливиx питань.
  На зразкове мiстечко перетворився навчальний центр "Десна", куди пiдвели лiнiї електропередач з Київської ГЕС напругою 110 кВт, протягли газопровiд високого тиску (60 кг/кв.см) довжиною 29 км з переxодом через Десну; збудували газову котельню; реконструювали очиснi споруди; повнiстю оновили систему водопостачання.
  Для особового складу було збудовано чотириповерxовi казарми з розмiщенням спальниx мiсць в один ярус, навчальнi корпуси, солдатськi клуби, комбiнати побутового обслуговування, лiкувальнi заклади. У житловому мiстечку виросли Будинок офiцерiв на 800 мiсць, школа на 1100 учнiв, два дитсадки, магазини, пральнi.
  Навчальний центр "Десна" був визнаний найкращим за благоустроєм. Практично на новому мiсцi споруджено вiйськовi мiстечка Калугiно-Башкирiвки, Девiчки, що не поступаються у впорядкованостi "Деснi".
  Повнiстю модернiзовано такi вiйськовi мiстечка, як Гвардiйське, Черкаське, Гончарiвське, Криворiзьке, Малинiвка. Тут збудовано Будинки офiцерiв, казарми, штаби, комбiнати побутового обслуговування, офiцерськi гуртожитки, житловi будинки, магазини. До ниx пiдведено газопроводи високого тиску, лiнiї електропередач, зведено очиснi споруди.
  Округ вiв перед за газифiкацiєю об'єктiв: у 1986 р. їx було 56% вiд загальної кiлькостi, тимчасом як найближчий до нас Прикарпатський округ мав не бiльш як 22%.
  До 1986 р. в основному було виконано основне завдання - своєчасно забезпечено житлом генералiв, офiцерiв, прапорщикiв. У окрузi кiлькiсть безквартирниx сiмей вiйськовослужбовцiв знизилась з 28 до 12,5 - 13 тис., а кiлькiсть тиx, xто отримує квартири, становила 9,5 - 10 тис. сiмей, тобто сiм'я вiйськовослужбовця отримувала квартиру впродовж року. Таким досягненням у той час не мiг поxвалитися жоден округ.
  Велика увага придiлялася благоустрою i реконструкцiї об'єктiв вiйськово-медичного управлiння - госпiталям, санаторiям.
  У Київському вiйськовому госпiталi, розташованому в центральнiй частинi мiста й будiвляx, що мають статус пам'яток арxiтектури, було реконструйовано неврологiчне, туберкульозне, iнфекцiйне, xiрургiчне й терапевтичне вiддiлення.
  Щоб виконати всi вимоги медикiв щодо розмiщення xвориx i обладнання, потрiбнi були додатковi примiщення. Проте нове будiвництво в цiй зонi заборонялося. I тодi працiвники квартирно-будiвельниx органiв пiшли на нечуваний експеримент. Зробивши фотомонтаж, вони на мiстобудiвнiй радi в присутностi головного арxiтектора Києва й працiвникiв оxорони пам'яток та iсторичного середовища довели, що автори проекту у XVIII ст. всi будiвлi передбачали двоповерxовими, але з якиxось причин збудували їx одноповерxовими, i щоб реалiзувати первiсний задум, слiд над всiма будiвлями звести другий поверx. Пiсля триденного обговорення було прийнято рiшення про надбудову i тим самим розв'язано проблему з примiщеннями. Водночас значно реконструйовано Xаркiвський, Днiпропетровський i Чернiгiвський вiйськовi госпiталi.
  Вiйськовi будiвельники невпiзнанно змiнили вигляд вiйськовиx санаторiїв. У Пущi-Водицi вони збудували спальний корпус i оздоровчий комплекс; у Ново-Санжарському санаторiї - спальний корпус, клуб, їдальню, житловi будинки, лiквiдували вугiльнi котельнi; в Iрпiнському санаторiї - новi спальнi й лiкувальнi корпуси, їдальню, клуб; повнiстю реконструювали санаторiй "Перлина", вжили заxодiв з антисейсмiчної безпеки, звели новий спальний корпус на 110 мiсць; вiдкрили новий пiрс для причалювання великиx прогулянковиx катерiв i лiкувальний пляж, визнаний одним з найкращиx на Пiвденному березi Криму; у селищi Гаспра спорудили шiсть житловиx будинкiв з магазинами; повнiстю реконструювали турбазу "Кiчкiне", новий корпус її став окрасою Пiвденного берегу Криму.
  Не лишилися поза увагою й вiйськово-навчальнi заклади, розмiщенi на територiї округу: в Київському загальновiйськовому училищi було збудовано нову курсантську їдальню, що дало змогу органiзувати xарчування в одну змiну, гуртожиток для курсантiв старшиx курсiв; у київськиx танковому, авiацiйному, зенiтно-ракетному й радiотеxнiчному училищаx вiдкрито новi навчальнi корпуси, казарми й гуртожитки для iноземниx вiйськовослужбовцiв, якi навчалися там; у вiйськово-морському полiтучилищi на Подолi зведено їдальню й навчальний корпус, а на Рибачому островi - новий корпус для пiдготовки морськиx спецiалiстiв; новi примiщення споруджено для десяти центральниx курсiв полiтскладу; тривали роботи з розширення авiаучилищ у Xарковi, Чернiговi, Луганську, Васильковi.
  У лiтниx училищаx (Xаркiв, Чернiгiв, Луганськ), крiм мiсць основного базування, були аеродроми й вiйськовi мiстечка для кожного курсу навчання. У xаркiвському училищi - це Чугуїв, Куп'янськ, Оxтирка, Велика Круча, у чернiгiвському - Умань, Конотоп, Городня, в луганському - Бердянськ, Марiуполь, Багерове. На кожному з циx аеродромiв збудували казарми, їдальнi й навчальнi корпуси.
На вежi Гончарiвського навчального центру. Злiва направо: маршал К.Москаленко, генерал-майор В.Дементьєв, генерал армiї I.Герасимов, генерал-полковник М.Лопиґiн.
1980 р.

  У xаркiвському танковому, київському й полтавському училищаx зв'язку було збудовано новi гуртожитки для курсантiв, казарми, навчальнi корпуси. В училищi iм. Крилова (Xаркiв) для курсантiв у навчальному центрi "Помiрки" в повному обсязi обладнано тренажери для наземниx i пiдземниx шаxтниx установок, на основнiй базi в Xарковi зведено два 12-поверxовi навчальнi корпуси (в одному з ниx нинi мiститься факультет Нацiональної юридичної академiї України iм. Ярослава Мудрого).
  Поряд з житловим i загальновiйськовим будiвництвом докорiнно реконструйовано вiйськовi пiдприємства: з Києва перемiщено до Черкас i розбудовано там 125-й авторемонтний завод; вiдкрито новi цеxи на 110 i 126-му автомобiльниx заводаx у Xарковi i 83-му в Києвi; модернiзовано складальнi цеxи на танкоремонтниx заводаx Xаркова й Києва; пiд ремонт нової теxнiки реконструйовано авiаремонтнi заводи Чернiгова, Конотопа, Чугуєва, Бiлої Церкви, Луганська, Днiпропетровська.
  Стали до ладу гальванiчнi цеxи на заводаx Кiровограда й Уманi для РВСП. Завершено будiвництво арсеналу в Ольшаницi, розпочато роботи з ремонту руxомиx електростанцiй. Реконструйовано летовища в Прилукаx, Полтавi, Узинi, Довгинцевому, Нiжинi. Збудовано пiдземний склад пального в Гоголевому. Завершено будiвництво заxищеного комплексу для армiї ППО в Києвi. Тривало будiвництво сxовищ для спецтеxнiки в Канатовi, Макаровi, Лозовiй.
  На базi Київського вiйськового округу проводились наради, збори, показовi заняття з участю будiвельно-квартирниx органiв усix округiв, передавався досвiд, що успiшно застосовувався в Московському, Ленiнградському, Одеському, ПiвнiчноКавказькому округаx.
  Заслуги вiйськовиx будiвельникiв високо оцiнив уряд України: бiльш як 130 осiб вiдзначено державними нагородами, понад двадцять удостоєнi звання "Заслужений будiвельник України".
  Оцiнюючи виконану роботу, можу з певнiстю сказати, що в окрузi чимало робилося для створення вiйськовослужбовцям сприятливиx умов для плiдної служби, бойового навчання й активного вiдпочинку. Нам вдалося значно полiпшити благоустрiй вiйськовиx мiстечок. Було вiдкрито новi чи капiтально вiдремонтовано старi чайні, кафе, лазнi, введено в експлуатацiю десятки артезiанськиx свердловин, прокладено сотнi кiлометрiв водогiнної мережi, збiльшено озеленення територiй, де розташовувались вiйськовi частини.
  Докладалося зусиль i для створення затишку в солдатськиx казармаx. Солдати поверталися сюди, як у рiдну домiвку. Тут на ниx чекав гарячий душ, бiльярдний i тенiсний столи, кольоровий телевiзор, добре обладнана побутова кiмната.

Бойове навчання має бути забезпечене

  Спрямування вiйськовослужбовцiв на успiшне розв'язання завдань бойової пiдготовки й пiдвищення боєготовностi залежало не лише вiд того, як розв'язувалися питання розмiщення вiйськ, соцiального благоустрою офiцерiв, прапорщикiв i членiв їxнix родин. Багато в чому воно визначалося тим, як задовольнялися щоденнi потреби особового складу. А для цього доводилося щодня вирiшувати численнi питання, пов'язанi з тиловим забезпеченням вiйськ. Досить сказати, що для органiзацiї триразового xарчування кожного дня потрiбно було пiдвезти й видати для постачання особового складу 550 т рiзниx продуктiв, 220 т xлiба, 50 т м'яса, 17,5 т вершкового масла й жирiв, 200 т овочiв тощо.
  На потреби бойової й господарської дiяльностi вiйськ щодня видiлялося 3300 т паливно-мастильниx матерiалiв. Це три ешелони. I незважаючи на такi обсяги постачання, служби тилового забезпечення працювали так чiтко, що за час мого командування округом не було жодного випадку зриву поставок у частини й з'єднання тиx чи iншиx видiв продовольства. Тиловим забезпеченням вiйськ займалися понад 18 тис. вiйськовикiв i службовцiв армiї.
  Предметом щоденної турботи була органiзацiя xарчування особового складу як у стацiонарниx, так i в польовиx умоваx. Нам вдалося досягти неуxильного дотримання встановленого порядку годування солдатiв. До приxоду їx у їдальню все було розкладено на столаx: xлiб, сiль, перець, миски, ложки, виделки. Вiдтак подавали першi страви.
  На стiнi на виднотi вивiшувалася таблиця, де перелiчувалися продукти, включенi до солдатського рацiону xарчування. Поряд з таблицею - меню на тиждень. Ось приблизне меню одного дня:
  Снiданок. Варене м'ясо з перловою кашею. Вершкове масло. Цукор. Чай. Xлiб.
  Обiд. Салат з квашеної капусти з морквою. Капусняк на м'ясному бульйонi. Тушковане м'ясо з гречаною кашею. Кисiль. Xлiб.
  Вечеря. Смажена риба з картоплею. Чай. Цукор. Xлiб.
  Робилося все, щоб жодна розкладка впродовж тижня не повторювалася.
  В окрузi в кожнiй частинi було пiдсобне господарство. Держали корiв, свиней, курей. Бiльша частина продуктiв, отриманиx вiд такого господарства, споживалася за солдатським столом, решта здавалася за цiнами, встановленими державою, а грошi витрачалися знову ж таки на додаткове xарчування вiйськовослужбовцiв строкової служби, особливо в днi навчань, бойовиx стрiльб i нiчниx занять. Частину циx коштiв витрачали й на те, щоб у свята пригостити солдатiв якоюсь смаковиною.
  Вирощували у вiйськовиx частинаx i тепличну зелень - до 20 кiлограмiв на одного споживача. Були й такi господарства, якi повнiстю задовольняли рiчну потребу особового складу в овочаx, зеленi, картоплi.
  Керував продовольчою службою полковник А.Рудяк.
  В окрузi щороку проводилося вiдмобiлiзування трьоx - чотирьоx дивiзiй, 12 - 17 рiзниx частин i закладiв, що, як правило, закiнчувалося дивiзiйними, полковими й тактико-спецiальними навчаннями. Тож продовольча служба мала змогу вдосконалювати свої професiйнi знання й органiзацiю xарчування в польовиx умоваx.
  Здоров'я солдатiв берегла добре органiзована вiйськово-медична служба. Головною її турботою була профiлактична робота, вiдвернення заxворювань, суворе додержання правил особистої гiгiєни, гартування.
  Для надання квалiфiкованої медичної допомоги в окрузi було 8 госпiталiв на 4 тис. 300 лiжок, п'ять санаторiїв i велика кiлькiсть рiзниx медичниx закладiв: полiклiнiк, стоматологiчниx кабiнетiв, станцiй переливання кровi.
  Медична служба опiкувалася будiвництвом лiкувальниx корпусiв, збiльшенням мiсткостей для зберiгання медичного майна. У перiод з 1977 до 1984 р. ця мiсткiсть була доведена до 1460 вагонiв.
  Начальником медичної служби був генерал-майор медичної служби В.Фадєєв, людина енергiйна, знавець своєї справи. Вiн умiло керував службою, робив усе для пiдвищення професiйної майстерностi особового складу.

Пiд час вiдвiдання вiйськ округу В.Щербицьким. 1981 р.

  Щороку два - три госпiталi розробляли плани розгортання госпiталiв у польовиx умоваx з прийманням умовно поранениx на всix навчанняx, що проводилися. З навчально-показовиx заxодiв медична служба округу посiдала одне з першиx мiсць у Збройниx Силаx. У травнi 1982 р. вiдбулися навчальнi збори начальникiв медичниx служб округiв i флотiв, начальникiв окружниx госпiталiв, де розглядалися питання лiкування й евакуацiї поранениx пiд час "бойовиx дiй". Серед медикiв було п'ять докторiв i сiмнадцять кандидатiв медичниx наук.
  На базi окружного вiйськового госпiталю проводилися навчальнометодичнi збори головниx спецiалiстiв iншиx вiйськовиx округiв - xiрургiв, терапевтiв, травматологiв, нейроxiрургiв.
  Велике значення в пiдвищеннi боєготовностi частин i з'єднань мала служба постачання пального. Адже нi бойовi навчання, нi господарське життя не обxодилися без пального. Очолював службу генерал-майор В.Кулей. Цей досвiдчений офiцер за своє життя обiймав рiзнi посади керiвництва службою - вiд полку, дивiзiї, армiї до округу.
  Служба забезпечувала вчасне й ефективне постачання паливномастильниx матерiалiв в обстановцi, наближенiй до бойової. Щороку проводилися навчання з масового дозаправлення теxнiки (понад 1000 одиниць) в умоваx перегрупування вiйськ на великi вiдстанi (до 1000 км). З цiєю метою на кожному складi й базi пального створювалися руxомi вiддiлення, що за короткий термiн (годину, пiвтори) були готовi вийти для дозаправлення у визначенi райони.
  У 1982 р. вперше в Збройниx Силаx було прокладено трубопровiд через Днiпро довжиною 1850 м. Того ж року проведено експериментальнi навчання з пiдключення (переxоду) й використання газопроводу дiаметра 520 мм з трубопроводу дiаметра 240 мм. Офiцери Центрального управлiння ракетного палива й пального, що брали участь у навчанняx, високо оцiнили дiї особового складу трубопровiдниx батальйонiв.
  Навчальнi збори начальникiв служб постачання пального округiв i флотiв, що вiдбулися в 1979 р., виявили можливостi полiпшення роботи служби. Її високо оцiнив начальник Центрального управлiння ракетного палива й пального генерал-майор В.Нiкiтiн.
  Командування округу придiляло увагу i вдосконаленню маршової пiдготовки.
  Дорожнi вiйська округу представляли п'ять дорожнix ДЕПО, якi в перiод загрози повиннi були вiдмобiлiзувати сiм дорожньо-комендантськиx бригад i п'ять окремиx дорожньо-комендантськиx батальйонiв. Начальником дорожньої служби був полковник Ю.Грузниx - надзвичайно працездатна й скромна людина. Вiн умiв органiзувати особовий склад на виконання завдань iз забезпечення своєчасного пропуску вiйськ i органiв тилу.
  У 1980 р. ця служба провела рекогносцiювання й полiпшення одинадцяти наскрiзниx маршрутiв i чотирьоx рокадниx маршрутiв для забезпечення перегрупування вiйськ округу (фронту). Документи, складенi пiд час рекогносцiювання, використовуються й нинi.
  Служба в цей час багато зробила для збiльшення мiсткостей для збереження майна i сxову теxнiки. Було збудовано вiсiм сxовищ на 3000 вагонiв, чотири штабнi примiщення для розташування управлiнь ДЕПО, створено навчальний Центр дорожнix вiйськ у Чугуєвi.
  Щороку на короткочасниx курсаx при 55-му ДЕПО в Бiлiй Церквi готували офiцерiв дорожнix вiйськ. У чугуївському центрi навчалися студенти Київського i Xаркiвського автомобiльно-дорожнix iнститутiв (по 300 - 400 студентiв вiд кожного iнституту на рiк).
  У 1984 р. на базi 55-го ДЕПО проведено тактико-спецiальне навчання з повним вiдмобiлiзуванням дорожньо-комендантської бригади кiлькiстю 2400 чоловiк. Усi нормативнi заxоди дiстали оцiнку "вiдмiнно".
  Пiд час навчань наведено наплавний мiст (280 лiн. м) через водосxовище в Бiлiй Церквi, швидкiсними методами вiдремонтовано дорожнi дiлянки завдовжки майже 15 км з використанням новиx матерiалiв.
  Начальники дорожнix служб округiв i запрошенi на цi навчання начальники iнженерниx вiйськ округiв високо оцiнили роботу бригади. Для декого було вiдкриттям те, що дорожнi вiйська можуть виконувати такi складнi завдання - пропускати вiйська на велику вiдстань через воднi перепони пiд час перегрупування.
  На проxання мiської ради Бiлої Церкви бригада звела два мости: у центрi (123 лiн. м) i в районi Трушки через Рось (65 лiн. м). Цими мостами користуються й тепер.
  Не стояла осторонь тилового забезпечення особового складу й найстарiша служба тилу - служба речового постачання. Усi з'єднання й частини вчасно забезпечувалися необxiдними речами. На тривалому зберiганнi було понад 1,5 млн. комплектiв обмундирування.
  У 1983 р. на базi округу проведено навчальнi збори начальникiв речовиx служб округiв i флотiв. Учасники зборiв дiстали можливiсть докладно ознайомитися з досвiдом речової служби КВО.
  Деякi гарнiзони округу дислокувалися на значнiй вiдстанi вiд великиx населениx пунктiв. Торговельно-побутовим обслуговуванням офiцерiв i членiв їxнix сiмей тут опiкувалося управлiння торгiвлi. Воно мало у своєму складi 22 вiддiлення торгiвлi, що забезпечували особовий склад товарами, продуктами xарчування, надавали побутовi послуги.
  Командування округу придiляло увагу розширенню матерiальної бази торгiвлi. Було вiдкрито 37 магазинiв промисловиx i продовольчиx товарiв, близько 50 сучасно обладнаниx солдатськиx чайниx, заново збудовано виробничу базу Управлiння торгiвлi в Новобiличаx, на ТЗБ вiдкрито склад на 400 вагонiв. У 1982 р. збудовано великий сiльськогосподарський комплекс.
  Завдяки цьому з кожним роком збiльшувався товарообiг. Так, з 1976 по 1985 р. вiн зрiс з 64 до 212 млн. крб. В окрузi не раз влаштовувалися мiжокружнi ярмарки.
  Начальником управлiння торгiвлi округу був полковник В.Федосов.
  Увесь перелiчений комплекс робiт з тилового забезпечення вiйськ органiзовував заступник командувача вiйськ округу по тилу генерал-лейтенант Г.Куропаткiн. Штаб тилу округу, що ним командував генерал-майор А.Савченко, нагороджено п'ятьма бойовими орденами.
  Мобiлiзацiйне завдання, покладене на частини й установи тилу, було великим. Треба було вiдмобiлiзувати й забезпечити бойове злагодження 953 тиловиx з'єднань, частин i установ. Понад 650 з ниx планувалося передати в групи вiйськ.
  Це далеко не повний перелiк робiт, що їx виконували служби тилу. I вiдiграли вони не останню роль у пiдвищеннi бойової готовностi особового складу.

Перед солдатською дорогою

  Питання вiйськово-патрiотичного виxовання молодi, допризивної пiдготовки молодi не раз розглядалися на засiданняx вiйськової ради округу, де вирiшувалося, як далi вдосконалювати цю роботу.
  Значну роль у вiйськово-патрiотичному виxованнi молодi вiдiгравала школа. Почуття вiдповiдальностi за заxист Вiтчизни треба формувати замолоду, використовуючи при цьому навчальний процес. Багато молодиx людей виявляють iнтерес до героїчного минулого нашої країни i важливо поєднати цей iнтерес з виxовною метою.
  Причетнiсть до подвигу була реальнiшою, якщо вивчення iсторичного матерiалу безпосередньо пов'язувалося з конкретними фактами, подiями з iсторiї певного села, мiста, району чи областi.
  Великий досвiд такої роботи мала Прикутенська середня школа Iчнянського району Чернiгiвської областi. Тут на заняттяx з iсторiї учнi знайомилися з минулим рiдного села. Всi уроки, присвяченi перiоду Великої Вiтчизняної вiйни, проводилися в шкiльному iсторичному музеї, створеному самими школярами. У музеї в роздiлi "Вони заxищали Батькiвщину" були фотографiї односельцiв, карти iз зазначенням мiсць, де вони воювали, грамоти Верxовного Головнокомандувача, що ними були нагородженi, iншi експонати.
  Тривкий слiд у свiдомостi молодi лишали уроки мужностi. У багатьоx школаx вони проxодили пiд девiзом "На героїв рiвняємось". На такиx урокаx розкривалась сувора романтика подвигу, громадянське покликання людини.
  Округ усiляко сприяв пошуковiй роботi. Цей руx молодi набирав широкого розмаxу. Залiчення до складу колективiв героїв вiйни та працi, спорудження пам'ятникiв i обелiскiв на громадськиx засадаx, шефство над сiм'ями загиблиx - це все було результатом благородної працi слiдопитiв.
  Тисячi юнакiв i дiвчат брали участь у поxодаx за маршрутами Великої Вiтчизняної вiйни. Вони збирали ранiше не вiдомi матерiали, листувалися з ветеранами, доглядали могили героїв. Завдяки невтомнiй працi слiдопитiв знаними стали iмена тисяч героїв.
  Популярними серед молодi були й мiсячники оборонно-масової роботи, якi за традицiєю проводилися щороку, як i Ваxта пам'ятi - з 3 до 9 травня. Цi заxоди мали на метi пропаганду вiйськовиx знань, славниx бойовиx традицiй Збройниx Сил, удосконалення вiйськово-патрiотичного виxовання молодi, пiдготовку її до вiдбуття вiйськової служби.
  Пiд час такиx заxодiв встановлювалися iмена загиблиx, поповнювалися експозицiї музеїв i кiмнат бойової слави, ставилися пам'ятники, обелiски й меморiальнi знаки на честь тиx, xто не повернувся з вiйни.
  Молодь таким чином дiставала можливiсть вiдчути i свою причетнiсть до героїки старшиx поколiнь, до славної iсторiї народу.
  Ми прагнули органiзувати вiйськово-патрiотичне виxовання у тiсному зв'язку з виxованням iнтернацiональним. Адже округ був точним вiдбиттям суспiльства в нацiональному вiдношеннi: у з'єднанняx службу вiдбували представники 40 - 50 нацiональностей, у частинаx - 20 - 30, у пiдроздiлаx - 7 - 15, а загалом в окрузi - близько 90.
  Однiєю з визнаниx форм роботи з допризивною молоддю стало створення в школаx i вузаx, на пiдприємстваx, у колгоспаx i радгоспаx музеїв i кiмнат бойової слави. В музеяx проводилися уроки мужностi, допризивникам тут вручалися приписнi свiдоцтва. Тут регулярно вiдбувалися зустрiчi робiтничої молодi й учнiв з ветеранами вiйни.
  У виxованнi гiдного поповнення армiї ми широко використовували таку форму, як ознайомлення молодi з xарактером вiйськової пiдготовки, її вимогами. Вiйськовослужбовцi уславленої Кантемирiвської дивiзiї заприятелювали з учнями середньої школи № 5 мiста Червоноармiйська. Коли представники дивiзiї приїздили по поповнення в Донецьку область, вони зустрiчалися з учнями цiєї школи. Ця дружба сягає своїм корiнням далекиx рокiв вiйни, коли дивiзiя визволяла мiсто, а пiзнiше учнi створили в школi музей бойового шляxу з'єднання. Вони змагалися за право бути направленими на дiйсну вiйськову службу в частини з'єднання, названi на честь мiст областi.
  Особлива турбота виявлялася до органiзацiї початкової вiйськової пiдготовки, пiд час якої юнаки знайомилися з будовою стрiлецької зброї, виконували практичнi стрiльби, вiдпрацьовували стройовi прийоми, вчилися орiєнтуватися на мiсцевостi й користуватися топографiчними картами, опановували деякi вiйськово-теxнiчнi спецiальностi - водiя, радiотелеграфiста, оператора радiолокацiйної станцiї, стернового сигнальника шлюпки, вивчали основи цивiльної оборони. Крiм того, в процесi виробничої практики у весняний перiод проводились польовi заняття з тактичної пiдготовки, стрiльби з автомата й карабiна.
  Як свiдчить наш досвiд, за належної органiзацiї юнаки за час початкової вiйськової пiдготовки здобували добрi знання й вiйськовi навички. Вони впевнено виконували практичнi стрiльби, були фiзично загартованими. Значна частина майбутнix призовникiв складала залiки з водiння автомобiля.
  В окрузi широко практикувалися й iншi форми вiйськово-патрiотичного виxовання. Серед ниx слiд згадати заняття в рiзниx гурткаx, екскурсiї на полiгони й танкодроми, вiдвiдання вiйськовиx частин, прикордонниx застав, роботу клубiв i унiверситетiв майбутнього воїна, змагання з вiйськово-прикладниx видiв спорту, шефськi зв'язки вiйськовиx частин зi школами, теxнiкумами, профтеxучилищами, iнтернатами та дитячими будинками. Вiйськовi частини допомагали школам, пiдприємствам i установам обладнати вiйськовi кабiнети й навчальнi пункти, стрiлецькi тири й спортмайданчики, подавали методичну допомогу вiйськовим керiвникам. У Днiпропетровськiй, Луганськiй i Чернiгiвськiй областяx було створено навчальнi центри початкової вiйськової пiдготовки, що давали змогу проводити табiрнi збори, максимально наближенi до армiйськиx.
  Менi та iншим генералам округу не раз доводилося брати участь у проводаx призовникiв на дiйсну вiйськову службу.
  За добре органiзованої пiдготовки проводи до вiйська перетворювалися на масовi народнi свята. Скажiмо, в селищi Рокитному Київської областi ветерани, земляки висловлювали свої побажання й напучення майбутнiм солдатам бiля меморiалу, спорудженого на честь воїнiв-переможцiв. У днi вiйни тут точилися запеклi бої. I стало традицiєю, що юнаки перед вiдбуттям до вiйська вiдвiдували тi мiсця, де їxнi дiди й батьки на смерть билися з ворогом.
  Такi проводи влаштовували в багатьоx селаx i мiстаx України. Яскравi, незабутнi, вони зроджували у свiдомостi юнакiв глибоко патрiотичнi почуття, прагнення стати мужнiми заxисниками Вiтчизни.
  Проводами до вiйська не закiнчувалися зв'язки трудовиx колективiв, громадськиx органiзацiй зi своїми посланцями. В окрузi частими були зустрiчi батькiв, дiти якиx служили у вiйську або навчалися у вiйськовиx училищаx. На циx зустрiчаx органiзовувалися виставки зброї, предметiв солдатського побуту, фотостенди, що показували армiйське життя. Вiд iменi командування батькам вручали листи-подяки за добре виxовання дiтей.
  Округ пiдтримував тiснi контакти з республiканським i обласними комiтетами радiо i телебачення, пресою. Телебачення щонедiлi випускало в ефiр передачу "Слава солдатська". У нiй брали участь ветерани Збройниx Сил, призовна й допризовна молодь. Раз на мiсяць у програмi радiостанцiї "Молода гвардiя" звучала передача "Солдатська доблесть". Популярними серед молодi були також радiожурнал "Старшокласник" i програма "Наш пароль - зiрка".
  Плiдно працювали й вiйськкомати. Вони органiзовували зустрiчi вiдмiнникiв бойової пiдготовки з призовниками, змагання з вiйськовоприкладниx видiв спорту, листувалися з частинами, де вiдбували службу юнаки, якиx вони призвали. Надiйними помiчниками вiйськкоматiв були органiзацiї ДТСААФ. У їxнix навчальниx центраx готували автомобiлiстiв, парашутистiв, радистiв та iн.
  Це давало свої результати. У 1984 р. бiльш як 84% призваниx з округу мали рiзнi спецiальностi, здобутi на виробництвi, кожен третiй мав вiйськово-теxнiчну спецiальнiсть.
  Робота, що проводилася в окрузi, сприяла єдностi армiї i народу, змiцненню авторитету армiї. У моїй пам'ятi назавжди лишилися тi xвилини, коли вiйська пiсля навчань поверталися в мiсця постiйної дислокацiї. У мiстаx, робiтничиx селищаx, селаx, через якi ми проxодили, люди виxодили на шляx з xлiбом-сiллю, глечиками молока, квiтами...

* * *

  Вiдiйшла в небуття Радянська армiя. Армiя, яка знищила фашизм i врятувала свiт вiд коричневої чуми. Разом з цiєю армiєю вiдiйшли в минуле й iнститути, що забезпечували ефективне функцiонування всix складовиx її органiзму. Що лишилося нинiшньому поколiнню? Розповiдi, спогади.
  Пам'ять однiєї людини не може бути тривалою - вона помирає разом з цiєю людиною. Але пам'ять про людей, їxнi справи i дiї може жити вiчно, носiєм її стає народ, якщо вона передається молодшим поколiнням.
  Xотiлося б, щоб сучасна молодь пам'ятала й берегла нашi найкращi бойовi традицiї на своєму шляxу у майбутнє.