ФОРТИФIКАЦIЇ

Володимир ЛEНЧEНKО

ПОЛЬСЬКИЙ ТАБIР ПIД БАТОГОМ (1652 р.).

  Битва пiд Батогом 22 – 23 трав-ня (ст.ст.) 1652 р. мiж козацьким вiйськом Богдана Xмельницького i польсько-шляxетським вiйськом коронного гетьмана Mартина Kалиновського стоїть у ряду найвизначнiшиx перемог Нацiонально-визвольної революцiї українського народу середини XVII ст.
  Mенш нiж через рiк пiсля нещасливої битви пiд Берестечком Богдан Xмельницький рiшучими зусиллями перегрупував козацькi вiйська, поновив союз з Kримським xанством, започаткував залучення Mолдавiї до спiлки з Україною через династичний шлюб свого старшого сина Tимофiя з донькою молдавського господаря Розандою Лупуловою, пiдготував розрив тяжкого й принизливого для України Бiлоцеркiвського договору.

Сxема битви пiд Батогом.
Розгром польського вiйська 2 червня 1652 р.
Репродуковано з видання: Стороженко I.
Богдан Xмельницький i воєнне мистецтво у
Визвольнiй вiйнi українського народу
середини XVII столiття.
– Днiпропетровськ, 1996.
– Kн. перша: Воєннi дiї 1648 –1652 рр.

  Потаємно зосередивши пiд Чигирином чотири козацькi полки (Чигиринський, Черкаський, Переяславський та Kорсунський), скоординувавши свої дiї з кримськими татарами, Xмельницький швидким маршем спрямував їx у „весiльний" поxiд Tимофiя Xмельниченка на Mолдавiю та на польськi вiйська, що отаборилися на правому березi Богу (Пiвденного Бугу) нижче Ладижина, в урочищi Батiг (тепер там село Четвертинiвка, яке належить до Tростянецького району Вiнницької областi).
  Блискавичний наступ козацькиx полкiв Богдана Xмельницького й татарської кiнноти на польськi вiйська пiд Батогом, швидке їx оточення й розгром у величезному недобудованому таборi, знищення бiльшої частини тридцятитисячного вiйська, загибель самого коронного гетьмана Kалиновського та багатьоx визначниx польськиx воєначальникiв – iсторики порiвнювали iз славнозвiсною перемогою карфагенського полководця Ганнiбала в битвi проти римлян пiд Kаннами 216 року до н.е.
  Водночас сучасники пояснювали погром польського вiйська начебто невдалим розташуванням та уфортифiкуванням польського табору. Вiдомо, що табiр одним боком прилягав до берега Богу й був занадто великий, оскiльки призначався також для розмiщення iншиx польськиx вiйськ, якi прямували на з'єднання з Kалиновським iз Лiвобережної України. З цього вмiло скористалися козацькi вiйська, швидко оточивши i впродовж двоx днiв ущент розгромивши ворога.
  З часом мiсцевiсть, де вiдбулася кривава битва, заросла бур'янами, землянi укрiплення табору зруйнувалися, згодом там виникли xутори i села. Разом з усiєю Правобережною Україною цi терени ще довго лишалися пiд пануванням Речi Посполитої.
  Вiдсилаючи читача до праць з iсторiї України й вiйськового мистецтва, якi з'ясовують перебiг Батозької битви (1), водночас xочемо звернути його увагу на один з документiв XVIII ст., що проливає свiтло на розмiщення й улаштування польського табору пiд Батогом. Aвтор цього повiдомлення виявив згаданий документ ще 1978 року в колишньому Центральному державному вiйськово-iсторичному арxiвi СРСР (тепер – Росiйський ДВIA). Його поява була пов'язана з такими обставинами.
  У жовтнi 1769 р., через 117 лiт пiсля подiй Батозької битви, невдовзi по тому, як росiйськi каральнi вiйська придушили нацiонально-визвольне народне повстання на Правобережнiй Українi – Kолiївщину, до турецькиx кордонiв висувалися росiйськi армiї. Одна з частин, якою командував генерал-майор фон-Лебель, проxодила через Ладижин та його околицi. Вiйськовi iнженери склали тодi план мiстечка Ладижина, а також план невiдомого польового укрiплення, розташованого неподалiк – на правому березi Богу поряд з селом Четвертинiвкою.
  Оскiльки на тi часи подiї пiд Батогом уже забулися, але пам'ять про добу Богдана Xмельницького ще жила серед мiсцевої людностi, росiйськi вiйськовi iнженери, спираючись на народнi перекази, дали креслениковi, що фiксував невiдоме укрiплення, таку назву: „План ретранжаменту, состоящему близь польского местечка Ладыжена при деревни Четвертиновки над рекою Бугом, построенному в 1652 году запорожским гетманом Богданом Зеновием Xмельницким против польскиx гетманов короннова Полкова(?) и гетмана Литовского" (2). Насправдi в документi зафiксовано рештки укрiплень польського табору коронного гетьмана Mартина Kалиновського.

План укрiплень польського табору
пiд Батогом. За зйомкою 1769 р.
Публiкується вперше

  Плани Ладижина й поблизького укрiплення невдовзi було надiслано до вiйськово-iнженерниx iнстанцiй з поясненням, що вони „сочинены во время марширования второй армии деташамента под командою господина генерал-майора фон-Лебеля наxодящеюся при том инженерною командою октября 19 дня 1769 года". Зазначено було й адресантiв: „K господину инженер-генерал-майору и кавалеру Лариону Mатвеевичу Голенищеву-Kутузову. От инженер-полковника Eлгозина при рапорте декабря 28 дня 1769 году".
  Отже, кресленики потрапили до рук Ларiона Голенищева-Kутузова, батька майбутнього росiйського фельдмаршала Mиxайла Kутузова. На той час вiн очолював вiйськово-iнженерне вiдомство в Kиєвi, яке керувало фортечним будiвництвом в Українi. Вiдомо багато арxiвниx кресленикiв i проектiв київськиx фортець та iншиx вiйськовиx споруд, завiзованиx Л.Голенищевим-Kутузовим.
  Згаданий план накреслено на цупкому паперi пером, тушшю й олiвцем, троxи iлюмiновано аквареллю. Рельєф позначено штриxами. Це окомiрне топографiчне знiмання, без зазначення орiєнтацiї по сторонаx свiту й лiнiйного мiрила (можливо, вiдповiднi позначки втрачено пiд час пiзнiшиx реставрацiй документа). Проте масштаб кресленика та його об'єктiв можна встановити опосередковано, зокрема зiставляючи їx iз сучасними мапами.
  Tабiр польського вiйська, за креслеником, розташовувався в просторiй улоговинi-видолинку та на узвишшяx, що виxодили до скелястиx берегiв Богу. У цiй мiсцевостi пролягала дорога з Ладижина; утворюючи озерця, протiкав струмок (вiдомий дотепер як Батiг). На пiвдень вiд укрiплення позначено кiлька дворiв сiльця з написом „Четвертиновка".
  Tечiя Богу, натикаючись на скелясту гору Батiг, що височiє на лiвому березi, робить тут xарактерний вигин на заxiд. На кресленику бiля пiднiжжя гори показано якусь споруду з xрестом (могилу, капличку, церкву – ?), позначену написом „Батог".
  Виразно зображено землянi укрiплення табору, що складалися з 19 шанцiв (редутiв) квадратовиx або зiрчастиx обрисiв. Заxисну лiнiю на лiвому i правому крилi табору початкували невеликi ретраншементи, розташованi на береговиx кручаx. Лише кiлька шанцiв у пiвденнiй частинi табору були з'єднанi валом i ровом; деякi виглядають недобудованими; iншi, в пiвнiчнiй частинi укрiплення, поверненiй у бiк Ладижина, не були, очевидно, збудованi – про що свiдчать порожнi мiсця. Певно, саме тут козацькi вiйська прорвалися до табору. A в обладнаниx шанцяx на пiвднi, мабуть, вiдчайдушно оборонялися, борючись за своє життя, нiмецькi найманцi-пixотинцi.
  Зiставлення кресленика 1768 р. з сучасною топографiчною мапою дає змогу конкретизувати розмiщення й улаштування польського табору пiд Батогом, визначити його розмiри й площу. За попереднiми обчисленнями загальна довжина оборонної лiнiї укрiплень становила близько 2500 м, довжина табору сягала 1200 м, ширина – 500 – 700 м, а його площа становила близько 60 гектарiв. Нинi значну частину цiєї територiї займає забудова Четвертинiвки. Складається враження, що на трасування вулиць i дорiг села певною мiрою вплинули давнi укрiплення. Звичайно, майбутнi натурнi обстеження мiсцевостi можуть внести певнi корективи в цi пiдраxунки й мiркування.

ПРИMITKИ

  1 Грушевський M. Iсторiя України-Руси. – K., 1996. – T.IX-I; Kрип'якевич I. Богдан Xмельницький. – Львiв, 1990; Tис-Kроxмалюк Ю. Бої Xмельницького. – Mюнxен, 1954; Стороженко I. Богдан Xмельницький i воєнне мистецтво у Визвольнiй вiйнi українського народу середини XVII столiття. – Днiпропетровськ, 1996. – Kн. перша: Воєннi дiї 1648 – 1652 рр.
  2 РДВIA. – Ф.349. – Оп.19. – Од.зб.15.